Визначено смислові контури і межі поняття "постмодернізм", поширеного в західній культурі, і виявлено його специфіку в архітектурі. У графічній формі розкриваються основні засади теоретичних праць та маніфестів. Досліджується історія постмодерністського руху в архітектурі. Розташовані в хронологічній послідовності, найбільш значущі факти архітектурної історії постмодернізму не творять єдиного вектора, а покликані дати уявлення про живий, неоднорідний архітектурний процес у всій мозаїчності його імен, дат, подій. Представлено коротку антологію. У ній подано вибрані фрагменти виступів, статей, монографій і декларацій провідних теоретиків і практиків західної архітектури. Це своєрідний, широкий за спектром ідей і проблем архітектури, парад фахових концепцій. Він відображає найхарактерніші погляди на постмодернізм - від апологетичних до полемічних докорів. Наведено словник основних термінів архітектури 1970-1980-х років. Понятійний апарат обіймає широке коло питань, від загальних концептуальних положень до різних аспектів архітектурної практики. Серед основних тем, відображених у словнику - напрями та школи західної архітектури останніх десятиріч, ставлення архітектора до споживача, соціальні аспекти роботи архітектора, система художньо-композиційних прийомів і засобів архітектури, містобудівні концепції.

Представлены статьи студентов и аспирантов Харьковской государственной академии культуры, отражающие собственную интерпретацию истории культуры, ее стилей. Исследуется вопрос о развитии философии и культуры в концепции Карла Ясперса, архетипы и символы К.Г.Юнга. Рассматривается культура декаданса во Франции рубежа ХІХ-ХХ вв., в частности, проблема корреляции философии и искусства в этот период. Описывается наскальное искусство Африки, эволюция архитектурного облика Святогорской обители. Анализируются аллегории и метафоры в сонетах Шекспира, тема безумия в творчестве Ф.Достоевского и др.

Відродження культури пов'язано з питаннями "пам'яті" та "забуття", що переплітаються й утворюють складну єдність. Є минуле "вчорашнє", що назавжди пройшло, але є минуле "нетлінне", що продовжує жити в сучасному як відблиск вічності - у часі. Культура не може жити, дихати, зростати, не звертаючись до "вічно сущного минулого". Це звертання - до коренів життя, основ, до вищих смислів і архетипів, без "пам'ятування" яких культура приречена до самознищення.

Рассмотрена культура рубежа второго и третьего тысячелетий. Значительное внимание уделено интерпретации древних священных текстов, метаморфозам забытых символов, образу упавшей башни научного миропонимания, современным квази-ритуалам и подменным формам общения. Детально проанализирована метафизика остановленного мгновения, а также лестница нисхождения интеллекта.

Освещен опыт компаративного исследования концепций памяти и забвения в истории мировой культуры. Рассмотрены особенности взаимопроникновения идей памяти и забвения в архаических ритуалах, мифопоэтическом сознании, античных философских школах и различных религиозных доктринах: египетской, зороастрийской, брахмано-буддийской, даосской, христианской, гностической, исламской. На основе сравнительного анализа поэтико-философских текстов и священных книг (египетской Книги Мертвых, Авеста, Дхаммапада, Бхавагадгита, Библии, Корана) выявлен мнемонический парадокс: совпадение противоположностей памяти и забвения как проявление поисков абсолютных ценностей в истории познания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Фра)6-667

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено роль пам'яті й забуття в архаїчних ритуалах, міфопоетичній картині світу, античних філософських школах та різних релігійних доктринах: египетській, зороастрійській, брахмано-буддійській, даоській, іудаїстській, християнській, ісламській. На підставі міждисплінарного компаративного аналізу створено теоретичну модель порога пам'яті й концепцію мнемонічного кола, виявлено мнемонічний парадокс (збіг протилежностей пам'яті й забуття) у свідомості людини й історичному бутті культур. Розроблено нову систему понять, що розкривають діалектику ідей пам'яті та забуття ("мнезис", "мнемон", "мнема"). Уведено до наукового обігу концепт "мнема культури". Запропоновано мнемонічну типологію культур. Обгрунтовано необхідність формування нової сфери перспективних філософсько-культурологічних досліджень - мнемонічної герменевтики культури.

Освещены причины использования писательницами мужских псевдонимов, а также исследована история становления и особенности функционирования гендерного псевдонима Александры Судовщиковой. Доказана гипотеза прямой связи между псевдонимом автора и творчеством Григория Кушелева-Безбородка.

Розкрито психічні механізми самореалізації особистості в медіа просторі з урахуванням віку дитини. Вказано, що в основі розвитку особистості лежить дія нужди як генетично вихідної одиниці людського розвитку та існування. Як інформаційно-енергетичний потік нужда специфічно сполучає біологічні й соціальні детермінанти людського існування, серед них і нові можливості , зумовлені розвитком комунікативних засобів. Викладено суть застережень та больових точок, які треба враховувати медіаосвіті. Наведено п’ять найважливіших складових, починаючи з необмеженості внутрішньої мотивації дітей, підлітків та дорослих у віртуальному світі й й закінчуючи відсутністю об’єктивного само звітування та зовнішньої оцінки власних дій та перелік основних он-лайн ризиків. Відмічено психічні механізми привабливості Інтернет-простору в дошкільному віці, у молодших школярів, в ранньому підлітковому й старшому підлітковому віці. Запропоновано рекомендації підвищення безпеки дитини в Інтернеті, які ґрунтуються на психічних механізмах самореалізації особистості в медіа просторі.Представлено короткий історико-теоретичний екскурс у проблему визначення альтернативних стратегій медіаосвіти в межах креативної моделі тлумачення цього конценту. Визначено той факт, що ледь не у кожному концептуально напруженому поняттю тепер цілком обґрунтовано добавлено префікс „медіа”. Виділено три етапи народження поняття „медіаосвіта”: „латентний період” (перша половина ХХ ст.); „інтелектуальна інавгурація” (1970-1980-ті рр.); та „схоластичний період” – розгортання багатослівних епігонських коментарів і нескінченних повторів, з одного боку і деталізація, диференціація, найтонше шліфування сенсів терміна – з другого боку. Розглянуто експеримент Каразінського університету як відкритий майданчик пошуку освітньої моделі в умовах „медіального повороту ”гуманітарного знання. Відмічено високу оцінку результати експерименту: постійний попит серед абітурієнтів на нову спеціальність„Медіакомунікації ” – конкурс навіть на контрактну форму навчання, успіхи в працевлаштуванні в медіа закладах України і Росії, зацікавленість іноземних студентів навчанням у магістратурі.Представлено короткий історико-теоретичний екскурс у проблему визначення альтернативних стратегій медіаосвіти в межах креативної моделі тлумачення цього концепту. Експеримент Каразінського університету розглянуто як відкритий майданчик пошуку освітньої моделі в умовах "медіального повороту" гуманітарного знання.

Раскрыты психические механизмы самореализации личности в медиапространстве с учетом возраста ребенка. Указано, что в основе развития личности лежит действие нужды как генетически исходной единицы человеческого развития и существования. Как информационно-энергетический поток нужда специфически соединяет биологические и социальные детерминанты человеческого существования, включая и новые возможности, обусловленные развитием коммуникативных средств. Изложены суть оговорок и болевых точек, которые нужно учитывать медиаобразовании. Приведены пять важнейших составляющих, начиная с неограниченности внутренней мотивации детей, подростков и взрослых в виртуальном мире и и заканчивая отсутствием объективного же отчетности и внешней оценки собственных действий и перечень основных онлайн рисков. Отмечено психические механизмы привлекательности Интернет-пространства в дошкольном возрасте, у младших школьников, в раннем подростковом и старшем подростковом возрасте. Предложены рекомендации по повышению безопасности ребенка в Интернете, которые основываются на психических механизмах самореализации личности в медиа пространстве.

The psychological mechanisms disclosed personal fulfillment in the media, taking into account the child's age. Indicated that the basis for the development of personality is the action needs to be genetically basic unit of human development and existence. As information and the flow of energy poverty specifically connects the biological and social determinants of human existence, including the new opportunities arising from the development of the means of communication. Frame the reservations and pain points that you should consider media education. Are five major components, starting with the limitlessness of intrinsic motivation of children, adolescents and adults in the virtual world and the lack of objective and ending with the same reporting and external assessment of their own actions and list of online risks.

Досліджено особливості побутування античного принципу агональної комунікації, його реалізацію в діалозі Лесі Українки "Три хвилини". Модерна агональність у творі проявляється на всіх рівнях художнього тексту. Доведено, що провідною рисою комунікації у діалозі "Три хвилини" є агон.

Проаналізовано особливості функціонування елементів невербальної комунікації в драматичній поемі Л. Українки "Оргія". Доведено характеро- й образотворче значення сміху, вивчено його комунікативне наповнення. Проаналізовано проксемічні елементи комунікативної поведінки співрозмовників.